За даними Національної прискорювальній установи Томаса Джефферсона, кисень є третім найбільш поширеним елементом у Всесвіті . Проте його реакційна здатність робила це відносно рідко в ранній атмосфері Землі.
Ціанобактерії, які є організмами, які "дихають", використовуючи фотосинтез, беруть у вуглекислий газ і виділяють кисень, як і сучасні рослини. Ціанобактерії, швидше за все, відповідали за перший кисень на Землі, подія, широко відома як Велика подія окислення.
Фотосинтез ціанобактеріями, ймовірно, триває, перш ніж значні рівні кисню утворюються в атмосфері Землі; дослідження в березні 2014 року, опубліковане в журналі Nature Geoscience, показало, що 2,95 мільярди-річних гірських порід, що містяться в Південній Африці, містять оксиди, які б вимагали утворення вільного кисню. Ці породи були спочатку в неглибоких морях, що передбачало, що кисень після фотосинтезу вперше почав накопичуватися в морських середовищах приблизно півмільярда років, перш ніж він почав накопичуватися в атмосфері приблизно 2,5 мільярдів років тому.
Життя сьогодні сильно залежить від кисню, але початкове нарощування цього елемента в атмосфері не було нічим іншим, ніж катастрофа. Нова атмосфера викликала масове вимирання анаеробів, які є організмами, які не потребують кисню. Анаероби, які не могли адаптуватися або виживати в присутності кисню, померлого в цьому новому світі. [ Інфографіка: Атмосфера Землі згори донизу ]
Швидкий перехід вперед - шлях вперед. Перші інциллістичні люди мали наявність кисню як елементу в 1608 році, коли голландський винахідник Корнеліус Дребел повідомив, що нагрівання селітри (нітрату калію) виділяється газом, за даними Королівського хімічного товариства (RSC). Ідентичність цього газу залишалася таємницею до 1770-х років, коли три хіміки зближувалися з його відкриттям приблизно в той же час. Англійський хімік і священнослужитель Джозеф Ієрест ізольований киснем, сяючим сонячним світлом на оксид ртуті та збираючи газ з реакції. Він зазначив, що в цьому газі світяться яскравіше, за даними РКК, завдяки ролі кисню в процесі спалювання.
Священик опублікував свої висновки в 1774 році, вибивши швейцарського вченого Карла Вільгельма Стіла, який фактично виділив кисень 1771 року і написав про це, але не опублікував роботу. Третім першовідкривачем Oxygen був Антуан-Лоран де Лавуазьє, французький хімік, який назвав елемент своєю назвою. Слово походить від грецького "oxy" і "genes", що означає "acid-forming".
Кисень має вісім сумарних електронів - дві орбіти ядра в внутрішній оболонці атома і шість орбітів у зовнішній оболонці. Зовнішня оболонка може містити в цілому вісім електронів, що пояснює тенденцію кисню реагувати з іншими елементами: її зовнішня оболонка неповна, і електрони, таким чином, є вільними для прийому (і подачі).